Category: Story

У середині дев’яностих у міському пологовому будинку сталося те, про що згодом говорили роками. Але тоді — в перші хвилини — ніхто не поспішав називати це дивом. Коли на світ з’явилася п’ятірня, у палаті не пролунали вигуки радості. Не було ані сліз щастя, ані обіймів, ані захоплених слів лікарів. Повітря зависло у дивній, важкій тиші […]

Мене звати Данило. Я пишу ці рядки пізно ввечері, коли в кімнаті тихо сопе наша донечка, а на кухні повільно холоне чайник. Світло нічника м’яко лягає на стіни, і в цій тиші особливо чітко чутно власні думки. Ще кілька років тому я й уявити не міг, що почну рахувати кожну відкладену гривню й боятися за […]

Це сталося вже в ті роки, коли смартфони стали звичною частиною життя, а зима все ще залишалася справжньою — зі снігом, морозом і довгими темними вечорами. Місто готувалося до свят: у вікнах мерехтіли гірлянди, у дворах ліпили кривих сніговиків, а з відчинених кватирок тягнуло запахом мандаринів і святкових страв. Я повільно йшла засніженою доріжкою до […]

Це сталося наприкінці минулого десятиліття в одному з великих міст. Узимку, коли вологий холод проникає під одяг і довго не відпускає, навіть якщо закутатися в темне пальто до самого підборіддя. Того дня в крематорії було майже порожньо. Кілька далеких родичів стояли осторонь, тихо перемовлялися між собою, хтось стискав у руках хустинку, хтось мовчки дивився в […]

Мене звати Альона. У двадцять шість років я вийшла заміж і стала невісткою в родині, на долю якої випало більше випробувань, ніж багатьом за все життя. Це було на початку двотисячних — у той час, коли країна лише починала оговтуватися від важких років, а в нашому невеликому селищі під Рязанню досі пахло мазутом, сирими дошками […]

Олег повернувся додому пізніше, ніж зазвичай. Зміна затягнулася: наприкінці робочого дня керівник раптово зажадав звіт, а в цеху ще й зламалося обладнання, тож довелося затриматися майже на годину. Він увійшов до квартири важкою ходою, ніби ніс за собою всю втому робочого дня, і зачинив двері плечем. Ключі з характерним металевим звуком лягли на тумбочку — […]

Галя відчула приємне полегшення, коли ступила у вагон метро — наче потрапила до теплого, захищеного кокона, схованого глибоко під холодним, продуваним вітрами містом. Ранкова прохолода Єкатеринбурга міцно тримала вулиці у своїх крижаних обіймах: вітер смикав шарфи, бив по рекламних щитах, різав обличчя перехожих. І тим затишнішим здавався вагон — наповнений запахом вологих курток, гуми і […]

Мене звати Марко. Мені двадцять вісім років, і я ніколи не думав, що одне слово може важити більше, ніж обручка, весільні плани і три роки спільного життя. Історія почалася у звичайний вівторок — такий самий, як сотні до нього. Ми з Женею вечеряли вдома. Світло кухонної лампи було теплим, на столі парував суп, а за […]

Я завжди вважала себе щасливою жінкою — настільки, наскільки взагалі може бути щасливою людина, яка живе без гучних конфліктів, без надмірних драм і з теплотою щоденного домашнього затишку. Мій чоловік, Андрій, був тією опорою, заради якої хотілося прокидатися раніше, варити каву, зустрічати світанок разом і ділитися усмішками, які зрозумілі лише нам двом. Наш будинок здавався […]

Ніхто в закритому котеджному містечку «Кленова Галявина» під Києвом і уявити не міг, що один єдиний поворот може змінити все життя відомого фінансиста Максима Орлова. Він сам теж не думав, що звичайна поїздка за сином зі школи перетвориться на момент, який розкриє частину минулого, про яке він не здогадувався. Це сталося у п’ятницю, ближче до […]