ST. Надішли мені своє фото. Сумую…

Ранок почався з незвичної тиші. Телефон Анни мовчав, але в голові знову і знову лунав один і той самий рядок:«Надішли мені своє фото. Я знаю, хто це. Не роби з мене дурня». Анна відкрила шафку, дістала кавомолку, засипала зерна. Руки тремтіли. Кожен рух давався із зусиллям, ніби тіло ще не прокинулося після безсонної ночі. Серце […]

Continue Reading

ST. Коли турбота про свекруху стала обов’язком: “або служи, або йди”

Ірина дивилася, як Аркадій із матір’ю вечеряють за столом: та буркотливо вибирала із салату «шкідливі» шматочки, а він безтурботно гортала новини в телефоні. На кухні було душно — від пари, запаху тушкованої капусти й негучного бурмотіння телевізора з вітальні. Вона їла стоячи, біля мийки — сил накривати собі стіл уже не залишилося. — Ірино, — […]

Continue Reading

ST. Найкраща подруга

Людмила притиснула слухавку до щоки, мокрої від сліз, і тихо схлипнула: — Мамо, його вже два дні немає вдома… Два дні! А якщо щось сталося? А якщо… найгірше? — Та нічого з ним не сталося, — роздратовано відповіла мати. — Нічого, кажу тобі. Погуляє — і повернеться. Не ти перша, не ти остання. Гудки в […]

Continue Reading

ST. Він з’їв олів’є, рулетики та пиріжки “за звичкою”. А я залишила його одн

Він з’їв олів’є, рулетики та пиріжки «за звичкою». А я залишила його самого — Мариш, а чому в тебе такі великі каструлі? Ти що, годуєш будівельну бригаду? Віра стояла посеред кухні, спершись на стіл, і з цікавістю розглядала батарею посуду на плиті. Марина машинально витирала руки об фартух і відчувала, як усередині піднімається знайоме відчуття […]

Continue Reading

ST. Вони реготали й знімали відео. А потім з’явився він…

Вода здійнялася хвилею, коли Марта впала в басейн. Вона розгублено замахала руками, намагаючись втриматися на поверхні. Її очі були широко розплющені — в них читався не стільки страх, скільки повне нерозуміння: за що? — Ой, дивіться, вона реально не вміє! — зареготала одна з дівчат, не опускаючи телефона. — Та нічого з нею не буде, […]

Continue Reading